Культура Галицько-Волинської держави мала свої
особливості розвитку: 1) поєднувала два впливи: західноєвропейський і
візантійський; 2) зберегла слов’янську спадщину; 3) формувала українську
національну культуру; 4) в її розвитоку велику роль відігравала церква; 5)
проявляла в собі розвиток реалістичних тенденцій; 6) на її розвиток впливали
міжусобиці та війни, що велися на території держави.
Особливості розвитку архітектури Галицько-Волинського
князівства
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село
Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі.
При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні
самобутні риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали
впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному
розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих
здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
Культура Галицько-Волинського князівства була
відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала
своєї східнослов’янської специфіки.
Великий вплив на культуру регіону мала православна
церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.
Культура Галицько-Волинського князівства стала однією
зі складових частин формування української культури.
Незважаючи на те що риси культури Галицької і
Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а
процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру
Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.
Архітектура
Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням
розвитку того чи іншого регіону. Галицькі та Волинські міста багаті на муровані
споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр.
Спочатку мурованими були лише храми і князівські
палати.
Перші муровані храми в Галичині
та Волині з’являються досить рано — із кінця ІХ — початку Х ст., що було
зумовлено впливом чеської архітектури. Але, на жаль, переважна більшість храмів
кінця ІХ—ХІІІ ст. назавжди втрачена.
У ХІІ—ХІІІ ст. сформувалися
Волинська і Галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний
вплив справила Київська школа, а галицькі архітектори використовували як
традиції Київської Русі, так і надбання західноєвропейських майстрів.
Серед збережених часом монументальних споруд є
Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими
майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна
будівля має простий, але водночас величний вигляд.зверніть увагу на аркоподібні
склепіння собору, плавність форм.
Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований
Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн.
Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений
білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи,
яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.
У Галичі будували не з цегли, а з
місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території
міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей
галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними
Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ—ХІІІ ст.), який
також є яскравим представником галицької архітектурної школи. Ви можете
побачити, що поряд із аркоподібними склепіннями собору використовуються і
загострені шпилі
Образотворче мистецтво
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі
Галицько-Волинського князівства.
Ікони, що поширювалися в Галичині та Волині, мали
візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та Галичині постали
власні школи іконопису. Його розквіт припадає на другу половину ХІІІ—ХІV ст.
Особливістю іконопису цього періоду є те, що він розвивався без жорсткого
контролю з боку церкви чи влади. Митці, відповідно, намагалися відшукати
вираження сюжету, іноді порушуючи канони. Зображення на іконах мають легку об’ємність,
чим суттєво різняться від візантійських зразків.
Цікаві факти
Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є
фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець ХІІ — початок ХІІІ ст.). Вона
була знайдена в 1930 р. в церкві Св. Миколая в Тур’ї поблизу Старого Самбора,
але до науковців потрапила лише в 1983 р. На ній зображені фігури святих
підкреслено видовжених пропорцій із малими головами. Одяг святих зображений у
темних тонах. Серед них виділяється великомученик Георгій.
До найкращих зразків галицько-волинського живопису
цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця
Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок ХІV ст.). Вона вражає глядача
особливою суворістю образів Богоматері і малого Ісуса, якої не було в іконах
попереднього періоду. Свідченням проникнення елементів народного мистецтва є
сорочка Ісуса, прикрашена вишитими квіточками.
Історичне значення Галицько-Волинської держави
Спочатку
діти обговорюють це завдання в парах, потім у групах по три учні. Далі кожна
група по черзі висловлює свої думки. Наприкінці обговорення робиться
узагальнення щодо історичного значення Галицько-Волинської держави:
- відіграла надзвичайно важливу роль в історії українського народу;
- сприяла консолідації давніх українців та усвідомленню ними власної
самобутності;
- стала новим після занепаду Києва центром політичного та економічного
життя;
- розширила сферу дії західноєвропейської культури;
- модернізувала давньоруську державну організацію;
- продовжила дипломатичні традиції Київської Русі, представляючи
східнослов’янську державність на міжнародній арені.
Немає коментарів:
Дописати коментар